Перенесення коксохіму Азовсталі: пояснення від Максима Бородіна

Перенесення коксохіму Азовсталі: пояснення від Максима Бородіна

20.08.2020 13:49

Мер Маріуполя Вадим Бойченко в інтерв’ю міському порталу 0629.com.ua, сказав серед іншого, що керівництво Метінвесту планує перенесення коксохімічного виробництва «Азовсталі» на майданчик ММК ім. Ілліча.

Ця новина викликала неоднозначну реакцію у соцмережах – жителі Кальміуського району, значна частина якого розташована навколо цехів ММК ім. Ілліча, висловились проти перенесення коксохіму в цей район.

Щоб розвіяти побоювання містян, Максим Бородін записав відео, на якому роз’яснює простими словами, що таке коксохімічне виробництво та чому жителям Кальміуського району не варто боятися перенесення коксохіму.

Наводимо переказ цього відео від першої особи.

 

Коксохімічне виробництво – це, по суті, пічки, куди завантажують спеціальне вугілля, яке за певний час та високої температури перетворюється на кокс. Іншим продуктом виробництва є коксовий газ, який використовується потім на виробництві замість природного, що дозволяє економити кошти. Перед використанням газ мають очищати, але ця сіркоочистка на коксохімі «Азовсталі» дуже стара, її не модернізували, мабуть, від моменту введення в експлуатацію.

Чому неможливо модернізувати коксове виробництво на «Азовсталі»?

Для відповіді на це питання потрібно розуміти суть виробництва. Пічки побудовані з вогнетривкої цегли, яка витримує надвисокі температури за умови, що ця температура не міняється. Тобто пічку можна один раз запустити та потім потушити.

У кокосовому виробництві є кілька джерел викидів:

  • Неорганізовані викиди. З часом вогнетривка цегла втрачає свої якості та в ній утворюються тріщини, через які просочується коксовий газ. На сьогодні це основне джерело викидів.
  • Викиди під час завантаження та вивантаження сировини. Це та «біла пара», яку жителі бачать і яка аж ніяк не є безпечною. Ця пара осідає десь в районі 1-2 км від джерела викиду.

В програмі модернізації Метінвесту є перекладка простінків у пічках, але це насправді мало що дасть. До того ж, маріупольці уже б мали побачити якесь поліпшення, якби ця перекладка реально допомагала зменшити викиди. Ми ж спостерігаємо, навпаки, погіршення  - чорний дим над коксовою батареєю 1-біс.

Я мав розмову про будівництво нового коксохіму з деким з керівництва Метінвесту – про розміщення нових коксових батарей в районі доменного цеху не йшлося. Якщо будівництво й матиме місце – то в районі аглофабрики, майже за містом. Там майже відсутня зона потрапляння викидів на житловий сектор.

Що стосується рози вітрів – вітер не дме в одну сторону по всьому місту постійно. В зоні аглофабрики роза вітрів така, що викиди майже постійно несе в поля. Після модернізації ситуація ще має поліпшитися.

Якщо порівнювати коксохім та аглофабрику, то різниця відчутна. У аглофабрики джерела викидів (труби) високі і викиди несе на 50-100 км і навіть далі. Викиди коксохіму не летять так далеко і швидко розсіюються.

Також варто звернути увагу, що викиди коксохіму осідають в річку та потрапляють в море. Тобто йдеться про отруєння не тільки повітря.

До того ж закон не дозволяє будівництво нового забруднюючого об’єкту на тих територіях, де і так високий рівень забруднення.

В інтерв’ю мер згадав закриття коксохіму. Але цю інфмацію варто сприймати критично, адже пан Бойченко – усе-таки не директор «Азовсталі» чи власник «Метінвесту». Вважаю, що директор «Азовсталі» буде проти закриття коксохіму, адже на сьогодні власне коксохімічне виробництво дозволяє значно економити на собівартості металу.

Чим може закінчитися експлуатація коксохіму «до кінця» показав 2012 рік. Тоді одна з батарей просто зруйнувала через багаторазове перевищення терміну експлуатації.

В будь-якому разі я вважаю, що майбутнього у коксохіму в центрі міста нема. Тому що модернізувати його неможливо і з кожним днем він димітиме все сильніше.

Звісно, керівництво комбінату намагатиметься експлуатувати коксохім як можна довше через економію коштів. На жаль, нинішнє законодавство дозволяє ще довго використовувати оці старі коксові батареї. Але ми маємо розуміти, що цьому виробництву не місце в центрі міста та за кожної нагоди маємо піднімати це питання – коксохім має бути закритий. Новий будувати за новими технологіями та на околиці міста, де його вплив на жителів буде мінімальний.

 

Фото на прев'ю - Тетяна Петрушкіна